Легендарна стратегія Heroes of Might & Magic ІІІ сьогодні святкує 25 років. У багатьох із нас знайдеться чимало теплих спогадів, пов’язаних і зі самою грою, і з її чарівною музикою. Творець цих неймовірних композицій, Пол Ромеро, зовсім скоро потішить українську публіку тематичними концертами разом із LUMOS Orchestra. І от напередодні київського концерту публікуємо запис нашої розмови з паном Ромеро.

Як ви взагалі вирішили включити Україну в свій звичний європейський тур?

Я спілкувався з Аркадієм [співзасновник концертної агенції Lighthouse — прим. авт.], і він запропонував створити для мене тур із новими країнами — Естонією, Латвією, Чехією, Польщею тощо. Ми спершу говорили про різні оркестри, а потім він запропонував LUMOS Orchestra. Мовляв, у нас в Україні є оркестр, який чудово підійде, бо вони обожнюють грати музику з ігор, і краще працювати з ними, ніж везти в Україну іноземний оркестр.

Ну все, круто, в нас є оркестр. І він спитав, яке аранжування нам слід використати. Бо я працював з різними організаціями, і всі вони робили власні аранжування. Тож він хотів знати, яке з них підійде найкраще. Тоді я сказав, якщо ми візьмемо якесь інше аранжування, ми використовуватимемо чужу працю. І так виникла думка створити оригінальне аранжування суто для українського оркестру. І воно було б ексклюзивним саме для України. Тобто щоразу, коли я приїжджатиму сюди, ми використовували б саме ці аранжування, і ніхто інший не грав би їх. Тож я сказав: “Нумо робити їх ексклюзивними”.

От із цього ми й почали. Аркадій, поспілкувавшись з оркестром, знайшов чудового аранжувальника, який зараз у Лондоні. І ми почали обговорювати, які саме твори варто було б зіграти на українських концертах. Я прослухав увесь саундтрек третіх “Героїв”… Я не грав у гру, тому я думав про це не з ігроладної перспективи, а з музичної. Як нам укласти мозаїку мелодій так, щоб це звучало, як симфонія. Бо в минулому, коли я робив музику з третіх чи якихось інших “Героїв”, ми зазвичай просто грали композицію, тоді оплески публіки. Але вони ж короткі, багато композицій тривають десь по 45 секунд, деякі — 2 хвилини. Тож мене як класичного композитора цікавить, як ці твори можна поєднати більш цілісно, щоби публіка могла довше просто слухати музику, а не плескати щоразу, як впізнає якусь мелодію. Щоб це дійсно більше нагадувало концерт класичної музики. Щоби це було чимось більшим, ніж просто шоу на ігрову тематику.

Тож мені дозволили укласти композиції в такому порядку, щоби музика органічно перетікала одна в одну, мала спільні мотиви. Як тільки ми закінчили з цим, ми передали все аранжувальнику, а потім почали розписувати все, тримаючи в голові, як починатиметься й закінчуватиметься концерт.

Це було ще того, як ми дізналися, що не зможемо гастролювати за межами України. І такі “Це ж буде цілковито українське виробництво. Український оркестр, український аранжувальник, репетиції в Україні. Чому б тоді нам не додати туди українського колориту? Щоб у яку би потім країну ми не поїхали з музикою “Героїв”, але ось вона крізь призму української музики. Тож гайда додамо національні інструменти”.

Мені дуже сподобалася ця ідея. Коротше, так ми й надумали додати в програму трохи народних інструментів, яких нема в саундтреку, але для українського слухача вони мали би сенс. Мовляв, “ого, це інструменти мого народу, і музика з моєї улюбленої гри”. Разом воно чудово би поєднувалося.

Так усе, власне, й почалося. Потім ми зрозуміли, що в гастрольний тур вирушити зараз не зможемо, тому я вирішив приїхати сюди. Мені потрібно було зустрітися з оркестром, бо ми планували це 2 роки, і я не хотів далі це відкладати. І Аркадій сказав, “Знаєш, хвилюватися нема причин, зараз відносно безпечно, оркестр он стабільно виступає”. І нема питань, я готовий. Я знаю, що це реалії, з якими оркестр живе щодня. Тож для мене це не є чимось надскладним приїхати на півтора тижні. Я хотів приїхати сюди, і навіть якби й було все трохи більш хаотично, я був готовим до цього, бо я дуже сильно хотів пограти разом із цим оркестром. Тож мені вже несила було далі відтягувати. Ми вже й так переносили все через COVID. Тепер он ми не знаємо, скільки триватиме війна, але життя має тривати і нам треба творити музику.  

І я дуже радий, що на це зважився. Це було щось справді неймовірне. Все склалося геть навпаки, ніж мені тринділи люди у США “Ой, чого туди їхати, там же жахіття”. Аж ніяк! До всього, я вже знав людей з оркестру, я знав, з чим вони стикалися щоденно, я знав, що вони не втрачають пильності. І скажімо, якщо отак просто поїхати в Лос-Анджелес, де є дуже багато банд, тебе можуть легко поранити там, тож усе впирається в правильну оцінку ризику. 

Хай там як, я радий, що приїхав і ми таки змогли зрушити наш проєкт із місця. І для мене це тільки початок. Я хотів подивитися, як усе пройде, і минулого року року в нас були чудові концерти. Я вже відчуваю тісний зв’язок з оркестром. 

Я в основному працюю в Каліфорнії, і коли я працюю зі сторонніми музикантами, зазвичай треба трохи часу, щоби спрацюватися, кілька пробних концертів. А тут вийшло просто… вау!  Уже навіть після першого концерту відчувалося, що ми на одній хвилі, що крізь музику я відчуваю душі цих людей, а вони відчувають мою. І це така неймовірна свобода, інтимність, яку прокладає між нами музика. І це прекрасно.

Я мав честь працювати з LUMOS Orchestra як ведучий і дуже добре це розумію. Перший концерт ми лише знайомимося, а вже на другому…

…Ти починаєш відчувати їх, так. Тут дуже багато взаємозалежних елементів, це живий організм. Ми всі в одному човні. Це наче… Якщо грати, скажімо, з оркестром філармонії Лос-Анджелеса, ти приходиш, у тебе є 1-2 репетиції максимум, тож нема часу справді заприязнитися з людьми. А коли я почав працювати з LUMOS у Львові, ми вже тоді провели кілька репетицій і я відразу відчув, що ми всі трохи зблизилися, більше всміхаємося одне одному, і от усе відчувається просто чудово. Тож коли я повернувся, ми можемо робити це знову й знову, можемо виступати на інших майданчиках, і я дуже цьому радий, бо ми зможемо поділитися чимось прекрасним із публікою.

Коли вас поєднує музика, ви можете відразу викрутити все на максимум. Бувають ситуації, де люди просто дивляться в ноти, і не звертають увагу ні на що інше, бо для них це просто черговий концерт. А тут ми дивимося одне на одного, і це не просто ще один виступ для нас. Ще щось набагато глибше. Це як коли ти йдеш на вечірку, де ти всіх знаєш — і саме тільки перебування там стає набагато приємнішим, ніж коли тебе запросив друг друга і ти нікого там не знаєш. Так складніше насолоджуватися вечіркою, зближуватися з кимось, бо ти тут чужий і всім ніяково.  Ми з LUMOS цей етап давно пройшли. *сміється*

Ви маєте неймовірну сценічну присутність, спостерігати за вами — суцільне задоволення, бо ви намагаєтеся завжди вибудувати зв’язок із публікою, а не просто відіграти програму. LUMOS теж славляться своїми крутими сценічними виставами. Порівнюючи з іншими концертами музики з “Героїв”, як високо би ви поставили цей?

Чесно, я й гадки мав, що вони задумають на сцені робити АЖ ТАКЕ. Я знав, що це буде чудовий оркестр, тож я просто репетирував і готувався до оркестрового концерту музики з “Героїв”. Але коли там з’явилися оригінальні малюнки, світлове шоу, робота зі звуком… Дуже часто на подібних концертах ми не підзвучені взагалі. Жодних мікрофонів, лише акустика залу, і що буде з балансом, те й буде. Тут же вони все це виправили й створили чудовий баланс звуку для слухачів. Зазвичай моя робота як піаніста, який грає з оркестром, полягає в тому… звісно, не лише грати, а й вести за собою, щоби публіка чула фортепіано понад усім оркестром. Часто доводиться чимось жертвувати в звучанні, але тут, коли ми всі підзвучені, коли звукорежисер може все вирівняти як слід, це щось фантастичне. І тепер ми можемо бути ближчими до слухача.

А ще ж малюнки і освітлення… Тож на фінальній репетиції я стою вражений і все довго розглядаю. І всі ці речі навіть мене сильніше налаштовують на атмосферу дійства. Я не бачив остаточної постановки аж до… Навіть на репетиціях я знав, що є світлове шоу, але не бачив, бо був надто близько до сцени. Лише потім, коли мені показали фото й відео всієї сцени, я був у захваті від тієї краси.

Тому так, порівнюючи з іншими концертами цієї програми, українські мені сподобалися найбільше. І якщо й робити далі концерти музики з “Героїв”, то я хочу, щоб це були саме такі концерти. Це мультимедійне видовище, але в центрі уваги все одно музика, тут чудові виконавці, в яких шикарна техніка й виразність. І вони справді створюють подорож в інший світ за допомогою цих художніх, візуальних і музичних засобів.

Тому так, я в захваті, це мої улюблені концерти, я ще ніколи не отримував таких вражень від живих виступів.

Моя робота як композитора саундтреків полягає в тому, щоби передусім створювати фонову музику для гри, тож я ніколи не думав про те, що ця музика звучатиме зі сцени під час живого концерту. І перетворювати це в концертне дійство — це не лише ностальгія… От уявімо, що хтось приходить на концерт і вони не знають про існування “Героїв”, що б вони про це все подумали? Чи сподобається їм концерт і чи обов’язково потрібна ностальгія? Тож я сподіваюся, що люди, які ніколи не грали в “Героїв”, все одно зможуть насолодитися цими музичними творами і сценічним дійством. Через те я суперзаряджений і з нетерпінням чекаю цих і майбутніх концертів.

Ви, до речі, часто казали, що ваші найулюбленіші композиції — зі шостих і сьомих “Героїв”, які навіть близько не так популярні. Але ви от навели цю чудову фразу про відкритість до нової публіки, яка з іграми не знайома. Чи думали ви запропонувати LUMOS чи комусь іще потроху додавати в програму не лише ваші ранні, а й пізніші роботи?

Тут я упереджений, бо я композитор, я сам це написав. Так, я зростав із кожною новою грою серії, але це не важливо, бо нікому ті ігри не подобаються, як мені відомо. Саме тому саундтреки кожних “Героїв”, їхня музична мова, відрізняються, бо я за кожної можливості намагаюся розвиватися як композитор і писати музику у відриві від ігор.

Тому так, я пишаюся всіма саундтреками, від перших до сьомих “Героїв”. Це як із дітьми: ти любиш їх усіх, якими би вони не були. І що би там кому не здавалося, в них спільна ДНК. Перші “Герої” для мене тісно пов’язані зі сьомими, п’яті — з третіми, там простежується одне й те ж музичне мислення. Тому так, я хотів би використати й свої пізніші роботи, але з точки зору публіки… Люди приходять послухати те, що вони знають, тож треба зважати на це. Знаю, що є таке в співаків чи груп, коли вони роблять годину нового матеріалу, але люди передусім приходять саме на “оту пісню”.

Публіка загалом охочіше слухає старі композиції, ніж нові. Я розумію це з точки зору споживача, але артисти все ж постійно хочуть показати щось нове.

Хай там як, усім композиторам, яких я знаю, я постійно кажу: як працюєте над саундтреком, завжди викладайтеся на максимум. Якщо ви напишете твір, до якого вам колись треба буде повернутися, він має вам подобатися. Бо якщо вам доведеться повертатися до нього на концерті з думкою “Божечку, який же мотлох я написав, я навіть не старався”, то нічого приємного в цьому не буде.

І у випадку з третіми “Героями” я зробив усе, що міг на той час, тож повертаючись до цієї музики, я бачу найкраще, що міг тоді зробити.

Говорячи про музичну мову серії, яким був ваш підхід до написання музики? Чи продюсери гри давали нам якісь настанови/ключові слова, чи ви могли вільно творити й компонувати улюблені вами музичні елементи в одне ціле?

І те, і друге. Зараз у мене є певна музична мова і я вмію правильно спілкуватися з продюсерами. Вони наймають мене, бо вони знають той стиль музики, яку я вже написав, але нам треба разом зрозуміти, чого вони хочуть і що я здатен зробити. Тож ми починаємо обговорення з того, яку музичну мову вони хочуть — таку, таку чи ось таку. Далі ми просто доходимо висновку, чого вони від мене хочуть і що я можу для них зробити.

25 років тому з цим було складно. Мені просто казали “О, нам потрібна музика, яка була би старовинною за звучанням”. Ну гаразд, під це підходить дуже багато всього, тож я почав експериментувати. Ще в часи доповнення до других “Героїв” у мене був паралельний проєкт, більш футуристичний, і там я працював зі звуками, які зумисне звучали дуже штучно. І зрештою ця химерна електроніка проникла в музику для других “Героїв”. Інколи в одній мелодії продюсерам це подобалося, а в іншій вони казали “Фу, жахливо, перероби”. Тож тоді я писав музику, не знаючи достеменно, що саме вони шукають, і просто сподівався, що замовникам підійде. Якщо якась композиція їх не влаштовувала, я її просто притримував для іншого саундтреку.

Але це не надто ефективний спосіб роботи, бо ти два тижні витрачаєш на композицію, яка не подобається замовникам, і треба починати заново. Тому щоб уникнути такої втрати часу, нам усім треба чітко розуміти, що саме потрібно грі. Тож зараз коли я вибираю музичну мову для гри, я роблю 30-секундний шматок композиції, щоби передати світ і атмосферу й отримати від розробників чітке “Так, нам подобається” чи “Ні, тут варто змінити те і те”. Я змінюю те, що вони вважають і потрібне, і ми йдемо далі.

Зараз, коли я маю значно більше досвіду, я швидше підбираю те, що потрібно продюсерам, а не тицяю навмання. Я бачу, що потрібно, і можу вибирати, взяти щось барокове чи середньовічне, а ще зараз я вивчаю народну музику з різних куточків світу: персидську, вірменську, азійську тощо. І тепер, побувавши в Україні й почувши ваші народні інструменти, я хочу більше пізнати й українську музичну мову. І це, напевно, найкраще, що є в моїй роботі.

Раз ви вже згадали про оці всі новинки-цікавинки, у других “Героях” ви ж наче були першим, хто застосував хор в ігровому саундтреку. У темі Башти ви використали елементи вальсу, що теж є нетиповим для ігор, і таких музичних “великодок” у вас чимало. Якщо винести за дужки згадані вами народні мотиви, які ще незвичні музичні чи просто звукові елементи ви хотіли б застосувати у своїх саундтреках?

Ой, та все, що тільки можу. Скажімо, в темі Некрополя я використав класичний мотив Dies Irae, якому вже понад тисячу років. Моцарт використовував його, Брамс теж, Ференц Ліст… Усі композитори, на яких я ріс, використовували цей мотив, тож і мені слід було зробити те ж саме, щоб якось стати на крок ближче до своїх улюблених композиторів.

А ще ж мови, їх теж можна використовувати в музиці. От каже мені хтось “Нам би хотілося тут хор”. Я питаю “А яку мову ви хочете чути?” і мені кажуть “Та все одно, головне, щоб звучало незвично й старовинно”. У своїй роботі я працював з хорами, які співали латиною, німецькою, французькою, фарсі, грецькою. У шостих чи сьомих “Героях” мені поталанило попрацювати з гельською мовою, забутою докельтською мовою. Тож я хотів би попрацювати з іншими екзотичними мовами та їхньою поетикою.

Також хотілося б десь застосувати як музичні інструменти якісь нехарактерні для цього предмети — пляшки, телефони тощо. Видобути з них певні звуки й перетворити їх на музику. О, і колісну ліру теж! Ми в Польщі якось використовували колісну ліру, але я поки не знаю, як писати музику саме для цього інструмента.

Мені загалом хочется додавати те, що ми знаємо з минулого, те, що закладено в нашій ДНК, та хоч навіть пісні Брітні Спірс. І от робота над “Героями” завжди дозволяла мені не стримувати себе в своїй творчості. Я не питав продюсесів, а просто сам пішов до знайомих вокалістів і запросив їх на запис. Я захотів якісь оперні мотиви — сам же і написав лібретто латиною на основі тих опер і реквіємів, які я пам’ятав. І коли мені не вистачало слова для потрібного мені ритму, я просто вигадував це слово, тож там справжня латина змішана з моїми вигадками. І коли мене питали “Ой, а що означає ця фраза?”, я не сказав, що відповісти, бо це було зроблено просто для гарного звучання.

Тож я просто змішував те, що було під рукою. Скажімо, вам треба приготувати їсти, а у вас лише картопля, морква, десь один огірочок завалявся і дрібка зелені ще є. Ви змішуєте це разом, і за належних зусиль у вас вийде щось смачненьке. І це найкращий аспект творчого процесу. Як то кажуть, необхідність — мати винахідливості.

Я завжди починаю з фортепіано. Увесь мій світ на ньому тримається. Навіть якщо мені замовлять якісь циганські мотиви з чільною скрипкою, я все одно почну з фортепіано. Я знаю можливості скрипки, тож я гратиму на фортепіано, але уявлятиму звучання скрипки в цей момент. І так я можу зробити з будь-яким інструментом. Для мене це дуже легко.

Якщо я можу щось заграти на фортепіано і мені подобається, як воно звучить, а також я можу це наспівати, то це вже основа, з якою можна працювати. Прикраси вже йдуть потім, але в основі завжди має лежати мелодія. Мелодія, яку можна наспівати й зіграти на фортепіано. Усі композитори, з якими я спілкувався, згодні, що коли композиція гарно звучить на фортепіано, вона завжди шикарно звучатиме у виконанні оркестру. Але от навпаки це не працює.

Скільки партій не додавай, якщо зрештою це неможливо звести до одної чіткої мелодії на фортепіано, то це не музика, а просто організований шум.

Усі найкращі, та й просто хороші музичні твори можна награти чи просто наспівати. І якщо із вашою композицією такого зробити не вийде, то ви зробили щось не так. Це основа людського сприйняття. Наші музичні інстинкти в основі своїй є ритмічними й вокальними. Музика в людині починається з голосу, а все інше слугує лише продовженням цього.

Озираючись на всі ці десятиліття, на неймовірну живучість ваших творів, коли ви вперше зрозуміли, якими насправді популярними є ваші твори?

Я почав свою музичну кар’єру ще дитиною і вже змалку знав, що вмію писати музику. Але після коледжу я не зміг знайти себе в музиці й понад 10 років жив без неї. Мовляв, так, я це добре вмію, але нікому воно не потрібно. Тому я змирився, що ніколи більше не займатимуся музикою й працював кухарем, будівельником, перебивався різними заробітками.

І якось мій друг, який був саунд-дизайнером перших “Героїв”, подзвонив і спитав, чи можу я їм щось заграти. Бо він знав про моє музичне минуле. Я був цьому страшенно радий. Тоді я й подумати не міг, що хтось став би ще коли слухати мою музику, тож я вхопився за можливість повернутися до музики ще й отримати за це якісь гроші.

Минули роки, і десь коли мені було вже 45 (а саундтрек до перших “Героїв” я написав десь у 29-30), якось я мав зіграти концерт у Парижі. Просто авторський концерт, ніяк не пов’язаний з іграми. І там хтось мене спитав “А це не ти часом написав музику до”Героїв”? Бо ім’я наче таке ж саме”. Я такий “Так, а звідки ви знаєте?” Чоловік відповів: “Та бо я часто слухаю цю музику. Ого, я думав, ви якийсь старий дід, бо музика в грі така дуже старовинна”. Ну, ми посміялися, я подякував, та й усе.

А далі з розквітом YouTube старі саундтреки щоразу активніше ширилися спільнотою, і я почав отримувати листи від людей, які впродовж цих 15 років слухали мою музику. А тоді якось хтось запропонував мені приїхати в Будапешт і зіграти на фортепіано невеличкий концерт для фанатів. Я тоді спитав: “А хто ж це слухати буде?” і мені відповіли, що охочі знайдуться. Я приїхав, сиджу, бачу три людини в залі, потім ще підійшов хтось, далі раптом слухачів стало двадцять, а перед початком концерту їх було вже більше ста. І я такий: “Ви що, серйозно прийшли послухати музику зі старої гри?” Так! У той момент я нарешті збагнув, що це дійсно комусь аж так цікаво.

І ось зараз ми тут, на порозі грандіозного симфонічного концерту. Я нізащо в житті б не передбачав такого розвитку подій, але я дуже щасливий, що так сталося. Це наче мати забутих дітей, про яких тепер усі знають, і просто тішитися тому факту, що вони подобаються ще комусь, крім тебе. І я безмежно вдячний спільноті за це.

Почути вживу музику з третіх “Героїв” увиконанні Пола Ромеро й LUMOS Orchestra ви можете:

• 7 березня в київському Жовтневому Палаці
• 11 березня у Львівській опері